Відеомаркетинг для бізнесу — з чого почати?

Навіть той, хто лише трохи цікавився інтернет-маркетингом за останні декілька років чув про те, що відеоконтент – це майбутнє цієї сфери. І ось, майбутнє вже тут. Як і очікувалося, відеоконтент сягає біля 80% світового інтернет-трафіку та займає першу позицію як інструмент контент-маркетингу.

Поціновувачі перевірених часом знань та цитат великих людей, ніби «Все минеться, і це також», могли не надати особливого значення появі IGTV в Instagram та росту кількості відео на Facebook. Але ніхто не сміє оскаржувати той факт, що YouTube вже не перший рік є другим за популярністю веб-сайтом у всьому інтернет-просторі.

Ті, хто хоче ще встигнути в потяг відеомаркетингу, аби завоювати аудиторію соцмереж за допомогою відео, все ще можуть це зробити. Але потрібно зазначити, що переповнення в інформаційному просторі стає дедалі відчутнішим. В перспективі буде складно просунутися серед безлічі конкурентів, які ігнорують актуальні способи комунікації зі своєю аудиторією.

По даних Wyzowl на сьогодні 87% бізнесу використовують відео як інструмент маркетингу. У 2017 році це число дорівнювало 63%, а у 2018 році -81%.

З чого можна почати тим, хто зацікавився застосуванням відеомаркетингу в просуненні свого бізнесу розкажемо далі у статті.

Формування цілі

Для початку варто визначитись з цілями. Ними можуть бути:

• Охоплення;
• Трафік
• Фоловери;
• Продажі.

Відео, метою якого є широке охоплення, служить задля підвищення впізнаваності бренду та росту популярності. З таким завданням впорається вірусний чи розважальний відеоконтент. При створенні відео, що здатне залучати трафік на заданий ресурс, варто приділити більше уваги його користі для користувачів. Звісно, ці формати можуть бути взаємопроникаючими: мало хто сумнівається у корисності гумору. Важливо лише пам’ятати про релевантність відеоконтенту та діяльності (чи доречний гумор у випадку, коли ваш бізнес, наприклад, полягає в продажу банківських продуктів чи ритуальних послуг).

За даними Wyzowl відео показує чудові результати на кожному етапі споживчої воронки: від залучення потенційних клієнтів до здійснення угоди та післяпродажного сервісу.

Відео, мета якого – лідогенерація, містить в собі заклик до дії та обіцянку вигоди. Такі відеоролики створюються з урахуванням ступеню зацікавленості в пропозиції. Застосування такого типу відео розуміє під собою адресацію звернення та показ його цільовій аудиторії (таргетинг, ретаргетинг, ремаркетинг).

Аналіз конкурентів

Перед тим, як зайнятися відеомаркетингом, варто поцікавитись, що вже роблять у сфері відео ті, з ким ви в конкуренції чи кого хочете наслідувати. Чи є у ваших конкурентів влог на YouTube? Можливо, вони замінили на відео текстову інформацію на сайті або ж розмістити відео про компанію на головній сторінці? Що можете ви зробити, аби вигідно відрізнятися від них? Мова може йти як про якість, так і про кількість відеороликів.

За даними Forbes компанії, що використовують відеоконтент, отримують на 41% більше інтернет-трафіку в пошуку, у порівнянні з компаніями, у яких ще нема відео.

Якщо ж на тему, якою ви займаєтесь, поки що нема відео на україномовному та російськомовному сегменті Інтернету – це велика рідкість. Тоді потрібно подивитися, що роблять у вашій ніші англомовні колеги, та перейняти досвід у них. Аналіз конкурентів, їх сильних та слабих сторін дозволить продумати стратегію просунення бізнесу за допомогою відео та на її основі скласти контент-план.

Застосування відео

Просто створити відео буде мало. Важливіше коректно його застосувати. Те, як і де буде застосовуватися відео, потрібно враховувати ще на етапі його задуму. Це впливає не лише на структуру контенту та його зміст, але й на його технічні дані.

Топ-3 соціальних мереж для відеомаркетингу:

1. Facebook
2. YouTube
3. Instagram

Пропорції кадру, наявність чи відсутність титрів та звуку, тривалість відео – в найпопулярніших соціальних мережах різні вимоги до цих параметрів. Тут варто віддати перевагу тому формату, який дасть найбільшу віддачу та відповідає вимогам тієї чи іншої соціальної мережі, що подобається вашій цільовій аудиторії. На щастя, всі аудиторії сьогодні представлені в Facebook, та й по ефективності застосування відео ця соціальна мережа знаходиться на першому місці. Не дивлячись на це, для прямих продаж товарів жіночої аудиторії більше підходить Instagram, а для корисних оглядів та експертних влогів більше підійде YouTube.

Від основного каналу просунення залежить і тип створеного відео. Буде це відео розважальним, інформаційним чи навчальним, підкаже рівень популярності певного типу відеоконтенту на обраній платформі.

Найпопулярніші типи відеоконтенту:

• Влоги;
• Вебінари;
• Огляд, розпакування;
• Live-відео;
• Розважальні відео;
• Навчальні відео.

Приведених даних цілком достатньо для того, аби почати впевнено використовувати інструменти відео маркетингу у своїй справі. Наступним важливим етапом буде аналіз отриманих результатів з ціллю їх покращення. Для цього існують різноманітні сервіси аналітики: YouTube Analytics, Google Analytics, VidiQ, Clever, TubeBuddy. За допомогою них можна оцінити ступінь ефективності конкретного відео, а також порівняти результати від застосування різних типів відеоконтенту, аби потім, за необхідністю, коректувати та вносити правки у відео чи в контент-план.

Який стартап можна запустити в 2020 році?

Американський підприємець Варадх Джейн (Opendoor, Polymail, які були в програмі Y Combinator, раніше працював в сид-фонді) опублікував кілька ідей про те, які ніші для стартапів можуть бути привабливими в 2020 році.

– Управління документами / таск-менеджери / управління посиланнями

Весь контекст для робочих завдань зберігається в документах, документи наповнені лінками: на сайти, файли, ресурси, інші додатки. Зробити так, щоб все це працювало разом – реальна можливість.
До цього впритул підійшли Dropbox Paper і Notion.

– Конфіденційність та кібербезпека

Чудово будо б побачити інструменти, які спрощують роботу з такими речами:
Телефонні номер
Кредитки
Налаштування на смартфоні / ноутбуці: налаштовувати все, що стосується повідомлень, розташування, управління камерою і мікрофоном, обмеження по рекламі і т.д.
Регулярні перевірки додатків: видаляю всі невикористовувані, відключаю непотрібні функції, на зразок веб-трекінгу або стеження за місцем розташування в Google, etc.
Управління паролями: це все ще виклик для користувачів. Або цю проблему повинні вирішити розробники ОС, або потрібно взагалі відмовлятися від паролів і переходити до одноразових паролів і «чарівним посиланнях» (magic links).
VPN: безцінні для тих, хто постійно сидить в публічних Wi-Fi.
HaveIBeenPwned.com: тут можна налаштувати моніторинг своїх поштових адрес.
Софт для управління бізнесом для малих компаній

– Зростання для малого бізнесу, особливо в традиційних нішах, залишається складним, оскільки їм складніше налаштуватися на управління процесами. Такі компанії не звикли платити за SaaS, так що доведеться думати над суміжними розробками.

– Проекти з фінансування покупки житла
У популярних містах все складніше купити житло.
У США основним способом покупки є іпотека на багато років. Здається , тут – величезний простір для інновацій, часткове володіння, спільне кредитування / оренда, здача в оренду місту і т.д.

– Управління сімейними акаунтами
Основне завдання зібрати всіх членів сім’ї, організувати їм нові акаунти, оплату, управляти сімейними підписками все ще залишається нетривіальною. Тут є можливість створення Okta для сімей.

– Управління поштовими підписками і розсилками

Чи завжди офшор — це незаконно і лише для мільйонерів?

Офшорні країни, де українські підприємці найчастіше реєструють компанії

Виктория Золотова

Як діють офшори

Офшор — це країна або її частина з особливими умовами ведення бізнесу для іноземних компаній. На території офшорних зон діє низька ставка податку на прибуток (в деяких країнах податків взагалі немає), а законодавство дозволяє не розкривати фінансову звітність та дані про кінцевих бенефіціарів підприємства.

Компанії, зареєстровані в офшорних країнах, ведуть діяльність поза їхніми межами. Причому якщо підприємство знаходиться, наприклад, у Белізі, який вважається офшором, і веде всі справи там (а не в Україні), — офшорним воно не вважається.

Є декілька офшорних схем. Можна виводити кошти в офшор напряму (найчастіше — через оплату вигаданих послуг, роялті або дивідендів). Інший спосіб — отримувати кошти за товари або послуги не з України, а з іншої офшорної компанії.

Компанії «тікають» до офшорів з кількох причин:

• намагаються приховати свої доходи та скоротити податкові витрати;
• хочуть приховати ім’я реального власника бізнесу;
• шукають комфорту та захисту від нестабільної економіки чи рейдерства.

Що потрібно, щоб створити офшорну компанію

Умови в різних офшорних країнах можуть відрізнятися. Загалом для реєстрації потрібно обрати юрисдикцію, зібрати необхідний пакет документів, визначитися із назвою компанії, оплатити збори та мито, якщо вони передбачені, отримати статус юридичної особи та відкрити рахунки.

Офшорну компанію можна як створити з нуля (найчастіше за допомогою спеціалізованих агенцій та інших посередників), так і купити вже готове підприємство.

Як віддалено керувати своїм офшором

Всі офшорні компанії влаштовані приблизно однаково. У них обов’язково є акціонер — це може бути фактичний власник компанії, але як правило використовують «номінальних» акціонерів. Так простіше зберегти конфіденційність.

В офшорної компанії має бути один або кілька директорів. Знов-таки, це може бути власник, але частіше призначають «номінальних» директорів.

Майже в усіх юрисдикціях обов’язковою умовою є наявність місцевого реєстраційного агента, який виступає ланкою зв’язку компанії з державними органами країни реєстрації.

Під час реєстрації офшору країни часто пропонують послуги «номінальних» акціонерів, директорів та агентів.

Чи треба сплачувати податки в офшорі

Більшість офшорів не вимагають проходити аудит і подавати регулярну фінансову звітність. Обов’язковим залишається лише ведення бухобліку та зберігання первинних документів.

Компанії платять податки залежно від того, в якій офшорній юрисдикції вони знаходяться. У «класичних» офшорах немає податку на прибуток (дохід, оборот). Замість цього компанії щороку сплачують до бюджету фіксовану суму: від кількох сотень до кількох тисяч доларів.

У країнах з низькими податковими ставками податок на прибуток відносно невеликий: 9-12%. У країнах з «територіальною» системою оподаткування платити податки не потрібно, якщо компанія не веде діяльність і не отримує дохід з джерел у цій країні.

Чому засновники офшорних компаній залишаються невідомими

Зазвичай офшорні країни зберігають анонімність засновників. Хоча деякі навпаки, почали рухатися до прозорості та відкритості своїх реєстрів, аби відповідати міжнародним вимогам та світовим тенденціям.

Нерідко підприємці використовують офшорні компанії, щоб проводити операції з грошима, отриманими нечесним шляхом. Інша причина — уникнення оподаткування. Ці та інші сумнівні мотиви пояснюють небажання окремих представників бізнесу розкривати свою приналежність до такої компанії.

Основний вид діяльності офшорних компаній в 5 регіонах ‒ «Неспеціалізована оптова торгівля». Тобто, підприємці приховують, чим саме займаються. Також велика доля припадає на надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Третій за популярністю вид діяльності — будівництво житлових і нежитлових будівель.

Що таке мідшори, оншори і чим вони відрізняютья від офшорів

Мідшор — умовний «напівофшор», фінансово стабільні країни з гнучкою податковою ставкою для іноземних компаній. У мідшорах дотримуються принципів прозорості і ведуть відкриті реєстри компаній. Мідшорами можна назвати Гонконг, Ірландію та Великобританію.

Оншор — протилежний до «офшору» термін. Це високорозвинена країна, яка не пропонує пільгового оподаткування компаніям «чужинців». В оншорах високі вимоги до оподаткування та звітності компаній і дорога реєстрація.

Коли поняття «офшор» набуло негативного значення

Саме слово перекладається як «поза берегом», воно родом зі США. Так у 50-х роках минулого століття американські ЗМІ назвали компанію, яка «переїхала» на територію з приємнішим податковим кліматом, ніж був у Штатах. Таким чином організація змогла не лише обійти оподаткування, а й уникнути контролю з боку влади. Той період можна вважати днем народження цього терміну. Активний же розвиток офшорів почався із 1970-х років — тоді офшорні компанії реєстрували десятками.

Офшор — тільки для мільйонерів?

Це поширена, але хибна думка. Малий та середній бізнес теж може «втекти» в офшори. Однак не кожен офшор для цього підійде. Деякі країни вимагають чи не мільйони доларів на рахунку для реєстрації офшорної компанії. А в інших країнах іноземці можуть відкрити компанію хоч з $1000.

Чи завжди офшор — це щось незаконне?

У підприємців, які обирають офшори, не завжди негативні наміри. Іноді вони реєструють компанію в іншій країні, щоб уникнути незручних умов ведення бізнесу в Україні.

Якщо підприємство, наприклад, з Кіпру чи Туреччини, працює в Україні — це ще ні про що не говорить. Не варто ставити «клеймо»: компанія може бути заснована реальними іноземцями із цих країн, які є партнерами українського бізнесу.

Як на міжнародній арені ставляться до офшорів

Світовий бюджет 2017 року склав $90,4 трлн. За даними публікації на сайті МВФ від 2018 року, «офшорні обороти» у світі тоді були близько $12 трлн. Тож доля офшорних грошей у світовій економіці таки значна.

Ці підрахунки — дуже приблизні. «Через секретність, яка є основою надання послуг офшорними банками, адвокатами та компаніями, важко точно встановити, скільки грошей потрапляє в податкові гавані, звідки і куди йдуть кошти», — йдеться в публікації.

Зараз у світі близько 110 офшорних країн.

Країни «Великої двадцятки» вже кілька років розробляють і втілюють проєкти, що мають протидіяти ухиленню від сплати податків. Попри боротьбу на глобальному рівні, деякі розвинені країни досі входять до переліку офшорів (Швейцарія, Сінгапур, Туреччина) чи мідшорів (США, Гонконг), і не надто зацікавлені боротися з цим.

Ми не зустрічали міжнародних конфліктів щодо офшорів. Гадаю, коли країни встановлюють високу податкову ставку для бізнесу, вони усвідомлюють, що частина компаній піде в офшори і вони втратять ці податки. Значно частіше виникають скандали, щодо розкриття інформації про справжніх власників офшорного бізнесу.