Кого зі співробітників скорочувати, а кого — ні. Ухваліть правильне рішення

 Коли бізнес опиняється у скрутних умовах, він оптимізує свої витрати, зокрема й на персонал. Зараз багато компаній вимушені скорочувати співробітників. У цій статті розберемося, як визначити, кого скорочувати, а кого краще залишати в компанії

Скорочення персоналу — неприємна процедура ані для тих, кого звільняють, ані для тих, хто звільняє. Вона забирає багато емоційного ресурсу. А вибір тих, з ким доведеться попрощатися, — чи не найважчий серед усіх виборів, перед якими постають ейчари. Особливо в період війни. Сподіваємося, поради Work.ua допоможуть вам ухвалити зважене рішення. 

Кого звільняти не можна

Законодавством визначені категорії працівників, які не повинні підпадати під скорочення. І воєнний час — не виняток для цього. Звільняти не можна:

• вагітних жінок;
• жінок, які мають дітей віком до трьох років (або до шести, коли дитина потребує догляду);
• одиноких матерів та батьків, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, у яких є дитина віком до чотирнадцяти років або дитина з інвалідністю;
• працівників віком від 14 до 28 років, прийнятих після закінчення чи припинення навчання (їх не можна звільняти протягом 2 років після вступу на роботу);
• у більшості випадків — працівників молодше 18 років;
• мобілізованих працівників та тих, хто вступив до лав територіальної оборони, у період їхньої служби. 

Кого звільняти не бажано

Окрім зазначених вище категорій людей є ще й ті, в кого є закріплене законодавством пріоритетне право на залишення на роботі під час скорочень. Це, насамперед ті, у кого вища кваліфікація та більша продуктивність. Тож, якщо ви ще не вимірюєте продуктивність працівників, радимо почати це робити. Так буде легше ухвалити та обґрунтувати рішення щодо скорочень.

Коли ж кваліфікація та продуктивність співробітників приблизно однакова, переважне право залишитися на роботі є у:

• сімейних людей, в яких двоє та більше утриманців;
• працівників, мають тривалий безперервний стаж роботи в компанії;
• співробітників, які навчаються без відриву від виробництва;
• учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей військовослужбовців, загиблих на війні; 
• авторів винаходів і раціоналізаторських пропозицій;
• працівників, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання;
• співробітників з-поміж колишніх військовослужбовців (не бажано звільняти протягом двох років від дня звільнення зі служби);
• працівників, яким залишилося менш як три роки до настання пенсійного віку.

Це якщо казати про захист людей з боку держави. Він не завжди відповідає інтересам роботодавця. 

Якщо ж виходити з вигід для компанії, то за рівної кваліфікації та продуктивності краще залишати у штаті:

👍 співробітників, які поділяють цінності та дотримуються правил компанії;

👍 людей, які оптимізують свої робочі процеси, борються з неефективностями;

👍 працівників, у яких були і є класні проривні ідеї, навіть нечасто;

👍 тих, хто є «душею колективу», лідерами думок.

З ким прощатися

Разом з формуванням списку тих, кого точно треба залишити, варто скласти й перелік тих, кого варто звільнити:

👎 людей, які порушували правила внутрішнього розпорядку (перебували у нетверезому стані, прогулювали роботу й таке інше), особливо якщо це було неодноразово;

👎 токсичних співробітників;

👎 тих, хто відкрито ігнорує цінності компанії;

👎 працівників, які відкрито протистоять керівникам (тільки впевніться, що справа не в керівникові);

👎 людей, які активно пручаються всьому новому, не хочуть змінювати свої підходи до роботи та навчатися, навіть коли це вкрай потрібно.

Але перед тим, як взагалі ухвалити рішення, що саме скорочення персоналу дозволить вашій компанії вижити в ці складні часи, добре зважте всі його переваги та недоліки.

https://bit.ly/3sRpiVc